Канікули в бібліотеці: літо,книга,позитив

              Літні канікули в бібліотеці

             Нові книги в бібліотеці

Книжковий фонд нашої бібліотеки поповнився новими книгами по державній програмі "Українська книга" з Хмельницької обласної універсальної наукової бібліотеки. Дякуємо видавцям за гарно видані книги, які стануть подарунком нашим читачів. А новенькі книжки уже готуються до зустрічі з нашими книго любчиками.

   Книжкова раптівка продовжується...

Сьогодні гарний, сонячний день, а для бібліотеки -  особливий. Це так зворушливо отримувати з дитячих рук у руки тепле слово книжечки. До нас в гості з подарунком завітала Настуся Тимошенко,учениця 6-го класу НВК№3. Щиро дякуємо нашій активній читачці, а особливо бабусі Людмилі Тимощенко. До Книжкової_раптівки може долучитися кожен охочий! Таку добру справу влітку 2018 року організував депутат міської ради Ігор Волоткевич. Завдяки всім, хто прийняв участь у акції, книжковий фонд нашої бібліотеки поповнився цікавими енциклопедіями, історичними творами,казками та іншою дитячою літературою. Придбайте нову цікаву україномовну книжку або виберіть вдома книгу, яка зможе бути цікавою для дітей. Підпишіть її гарними побажаннями і передайте чи принесіть у Шепетівську міську бібліотеку для дітей. Всі книги будуть виставлені на спеціальній виставці з листами – подяками. В цей економічно складний час, коли надходження нової літератури дуже незначні, можливість  перегорнути яскраві сторінки нових цікавих видань приносить дітям багато задоволення. Добрі справи робити приємно!

      Чарівне свято – Івана Купала 

З 6 на 7 липня святкується одна із самих поетичних подій українського обрядового календаря. Найколоритніше та найцікавіше свято, яким закінчується літній сонячний цикл календарних дохристиянських свят, свято молоді – свято Івана Купала.  Дізнатися про традиції і звичаї, пов’язані з цим днем, допоможе  етнографічна виставка – інсталяція «Чарівне свято – Івана Купала», влаштована фахівцями Шепетівської міської бібліотеки для дітей.Бажаємо усім мешканцям Шепетівки приємного літнього відпочинку і цікавого дозвілля.

              Ювіляри - 2020

29 липня – 140 років з дня народження українського прозаїка Володимира Винниченка. Його творчість  - яскраве, неповторне явище української літератури. Талант Винниченка Михайло Коцюбинський назвав «дорогим скарбом нашого народу». Ось цікаві факти про Володимира Винниченка. Про цього письменника варто дізнатися більше, бо його літературна спадщина — золотий фонд України. Появу перших його творів вітали Іван Франко і Леся Українка. Тут  розповідається  про те, що, зазвичай, не пишуть у підручниках. У гімназії юному Володимиру доводилося часто битися з однолітками, які дражнили його. Причиною були бідність і спілкування українською мовою. “Тебе в чиновники готують, а не в свинопаси”, — намагалися знущатися вони над однокласником, за що згодом їм доводилося відповідати.Володимир Винниченко планував емігрувати з Франції у США. Навіть подав документи на отримання візи. Він хотів влаштовувати там виставки своїх картин і читати лекції з літератури. Однак прихильники Петлюри повідомили в американське посольство компрометуючі дані на колишнього голову Генерального секретаріату, звинувативши його мало не в більшовизмі. В результаті Володимир Кирилович візу на в’їзд у США так і не отримав.Володимир Винниченко був переконаним вегетаріанцем і прихильником сироїдження.Батько Володимира Винниченка Кирило промишляв чумацьким промислом, він возив сіль із Криму і Півдня України.

Літературні твори В. Винниченка були досить широко відомі за кордоном. П’єси “Чорна Пантера і Білий Ведмідь”, “Закон”, “Гріх” були переведені на німецьку мову і поставлені на багатьох європейських сценах. Романи “Чесність з собою”, “Записки кирпатого Мефістофеля” також були перекладені і видані. У 1922 р. в кінотеатрах Німеччини демонструвався фільм “Чорна Пантера”, знятий за п’єсою В. Винниченка.У СРСР Винниченка вважали пролетарським письменником. У 1926-1930 рр. навіть вийшло 24-томне видання творів письменника. Його п’єси ставилися в Києві, Харкові, Одесі, Львові, Чернівцях, Коломиї, а також їх можна було побачити в театрах Москви, Петрограда, Саратова, Тифліса, Ростова-на-Дону, Баку. Театральні корифеї К. Станіславський, В. Немирович-Данченко, М. Садовський часто консультувалися з драматургом з приводу нових постановок.Володимир Винниченко завжди був гранично чесний, за що, можливо, і страждав. Наприклад, під час переговорів з представниками радянського уряду, які вмовляли письменника повернутися на батьківщину, Винниченко не приховував своєї зацікавленості. Однак в листі до ЦК РКП від 20. 09. 1920 року він сміливо викладає свою позицію: “Коли у мене на очах топтали портрети Шевченка, коли лайкою поминали ім’я мого краю, і коли це ж (тільки в більш пристойних формах) робили не прості солдати, а відповідальні партійні діячі більшовизму, я з болем усвідомив, що і більшовики… так само нечесні, непослідовні і старі, як перший-ліпший російський чорносотенець”.